Біль – це завжди неприємне відчуття. Але її інтенсивність може бути різною: вона залежить від того, яка хвороба прогресує та який больовий поріг має людина. Щоб лікар міг зрозуміти, як саме болить – нестерпно або більш-менш помірно створені так звані шкали болю. З їх допомогою можна не тільки описати свій біль на даний момент, але і сказати, що змінилося з призначенням лікування.
Онлайн школи на платформі DoctorThinking. Навчайтесь зручно разом з нами
Візуальна аналогова шкала
Візуальна аналогова шкала болю – шкала, якою найчастіше користуються анестезіологи та онкологи. Вона являє собою можливість оцінити інтенсивність болю. Дана шкала являє собою лінію довжиною 10 см, намальовану на чистому аркуші паперу – без клітинок. 0 см – це «болю немає», найправіша точка (10 см) – «біль сама нестерпна, яка ось-ось приведе до загибелі». Лінія може бути як горизонтальною, так і вертикальною.
Пацієнт повинен поставити крапку там, де, як він відчуває, розташовується його біль. Лікар бере лінійку і дивиться, на якій позначці знаходиться точка пацієнта:
- 0-1 см – біль вкрай слабка;
- від 2 до 4 см – слабка;
- від 4 до 6 см – помірна;
- від 6 до 8 см – дуже сильна;
- 8-10 балів – нестерпний біль.
При оцінці болю лікар не тільки дивиться на цю точку, а й на всю поведінку людини. Якщо людину можна відволікти питаннями, якщо він спокійно пройшов по кабінету до виходу, можливо, він завищує ступінь болю. Тому йому можна запропонувати повторно оцінити свій біль – по тій же шкалі. А якщо це жінка, то попросити порівняти з болем при пологах (вона оцінюється в 8 балів для кожної жінки). Якщо вона говорить: «Ви що, народжувати було вдвічі болючіше», то варто оцінити її біль в 4-5 балів.
Модифікована візуальна аналогова шкала
Суть оцінки болю – така ж, як і в попередньому випадку. Єдина відмінність цієї шкали – в кольоровому маркуванні, на тлі якого і намальована лінія. Колір йде градієнтом: від зеленого, який починається від 0, до 4 см змінюється жовтим, а до 8 см – червоним.
Вербальна рангова шкала
Вона дуже нагадує візуальну аналогову шкалу: так само лінія довжиною в 10 см, яку можна прокреслити при пацієнті самостійно, але відмінність є: кожні 2 см слід напис: на 0 см – болю немає, на 2 см – слабкий біль, на позначці 4 см – помірний біль, на 6 см – сильна, на 8 см – дуже сильна, в кінцевій точці – нестерпний біль. У цьому випадку людині вже легше зорієнтуватися, і він ставить крапку, виходячи з того, з яким епітетом у нього найбільше асоціюється власний стан.
Позитивні сторони цього методу оцінки болю в тому, що з її допомогою можна оцінювати і гострий, і хронічний больовий синдром. Крім того, шкалу можна застосовувати у дітей, починаючи від молодших школярів, а також людей з початковими ступенями деменції.
Шкала болю «в лицях»
Ця шкала може застосовуватися для визначення інтенсивності болю у людей в глибокій деменції. Вона складається з 7 малюнків осіб з емоціями, кожна з яких схематично передає силу больового синдрому. Розташовані вони по наростанню болю. Чому саме малюнки, та ще й такі примітивні? Тому, що з таких малюнків емоцію легше розпізнати і важче невірно тлумачити.
Перед тим, як людина вкаже на лице, що відображає відповідну ступінь болю, йому потрібно пояснити картинку. Лікар каже: «Дивись, не перше обличчя – йому нічого не болить, далі показані обличчя, які відчувають біль – з кожним наступним все сильніше. Саме крайнє праве обличчя – страшенно мучиться від болю. Покажи мені, який біль відчуваєш ти». Після цього людина вказує або обводить потрібну особу.
Модифікована лицьова шкала
Вона складається з 6 смайлів / лиць, кожен з яких зображує емоцію, відповідно опису болю по вербальній ранговій шкалі. Вона також використовується для оцінки інтенсивності больового синдрому при деменції і теж проводиться після короткого вступного слова.
Шкала болю, яку використовують для реанімаційних хворих
Реаніматологи застосовують шкалу CPOT, яка дозволяє їм, не розмовляючи з пацієнтом, оцінити ступінь його болю. Вони враховують 4 параметра: напругу м’язів рук, вираз обличчя, спроби говорити або опір дихального апарата, рухові реакції. Кожен параметр оцінюється від 0 до 2 балів, після чого бали підсумовуються.
Критерій | Опис | Оцінка |
---|---|---|
Вираз обличчя | М’язове напруження відсутнє – розслаблений, нейтральний | 0 |
Хмуриться, брови опущені, очі можуть бути відкриті або закриті в відповідь на біль – напружений | 1 | |
Все вище вказані рухи, віки щільно заплющені. Інтубаційна трубка може бути закушена або рот відкритий. У відповідь на біль – гримаса | 2 | |
Рухи тіла | Немає руху зовсім (не обов’язково означає відсутність болю) | 0 |
Повільні, обережні рухи, чіпають або труть місце болю, шукають увагу через рухи – захист | 1 | |
Намагаються видалити дренаж, венозні катетери, намагаються сісти, рухають кінцівками, не виконують команди, агресивні з персоналом, намагаються встати з ліжка | 2 | |
М’язеве напруження, пасивні рухи кінцівок | Немає супротиву пасивним рухам – розслаблений | 0 |
Супротив пасивним рухам – напружений, ригідний | 1 | |
Сильний супротив пасивним рухам, неможливість завершити рухи – дуже напружений або ригідний | 2 | |
Синхронізація з режимом вентиляції | Тривоги немає, повна синхронізація – переносить вентиляцію добре | 0 |
Тривога завершується спонтанно – незначний кашель | 1 | |
Асинхронно: блокування вентиляції, тривожний – боротьба з распіратором | 2 | |
АБО | ||
Вокалізація | Розмова в нормальному тоні або беззвучний | 0 |
Стонуть, вздихають | 1 | |
Кричать, ридають | 2 | |
Всього | 0-8 |
Трактування:
- 0 балів – болю немає;
- 1-2 бали – слабкий біль;
- 3-4 балів – помірний біль;
- 5-6 балів – біль сильна;
- 7-8 – дуже сильний біль.
Для чого потрібні шкали болю
Шкалами болю користуються не всі лікарі. Їх застосовують, в основному, анестезіологи-реаніматологи, терапевти і онкологи. Іноді з ними стикаються лікарі і інших спеціальностей, коли мова йде про хронічних або післяопераційних хворих.
Залежно від того, як оцінена біль, призначатиметься знеболюючий засіб: при слабкому болю – це ненаркотичні знеболюючі: «Ібупрофен», «Анальгін», «Диклофенак», «Парацетамол». При помірній – 2 ненаркотичних анальгетика, що мають кілька різних точок докладання, або комбінація з слабкого наркотичного засобу і ненаркотичного анальгетика. Сильний біль вимагає призначення сильного наркотичного та ненаркотичного анальгетиків. Часто доводиться вдаватися і до додаткових методів: блокадам нервових шляхів, алкоголізації (введенні етанолу) в нервові закінчення, які є причиною хронічної сильного болю.
Кожен із зазначених препаратів має масу побічних ефектів. Тому в інтересах пацієнта – максимально об’єктивно оцінювати власний біль, а при її змінах – повідомляти про це лікаря.