Задишка стаття

Задишка

Задишка – це медичний термін, яким описують суб’єктивне відчуття нестачі повітря.

Її відчуття може коливатися від легкої та тимчасової до серйозної та тривалої.  Іноді важко діагностувати та лікувати задишку, оскільки причин може бути багато.

Задишка може трапитися в результаті перенапруження, проведення часу на великій висоті або як характерний симптом ряду станів.

Онлайн школи на платформі DoctorThinking. Навчайтесь зручно разом з нами

Ознаки того, що людина відчуває задишку, включають:

  1. задишка після фізичного навантаження або через стан здоров’я;
  2. почуття задухи в результаті утрудненого дихання;
  3. важке, утруднене дихання;
  4. відчуття стискання в грудях;
  5. прискорене, поверхневе дихання;
  6. відчуття прискореного серцебиття;
  7. кашель.

Епізод задишки не завжди безпосередньо пов’язаний зі здоров’ям людини.  Людина може відчувати задишку після інтенсивних фізичних навантажень, під час подорожей на велику висоту або переживань значних температурних перепадів.

Якщо задишка виникає раптово, без адекватної причини, яку можливо було б виявити, або її симптоми сильно виражені, це може бути ознакою серйозного захворювання.

Більшість випадків задишки виникають внаслідок астми, серцевої недостатності та ішемії міокарда, хронічної обструктивної хвороби легенів, інтерстиціальної хвороби легенів, пневмонії або психогенних розладів.  Етіологія задишки є багатофакторною приблизно у третини пацієнтів.

Однак задишка зазвичай стосується проблем зі здоров’ям.  Іноді це просто наслідок поганої фізичної підготовки, а дозовані й регулярні фізичні вправи можуть покращити симптоми.  Але задишка може бути ознакою серйозних проблем зі здоров’ям.

Якщо задишка починається раптово, це називається гострим випадком задишки.

Гостра задишка може бути наслідком наступних хворобливих станів:

  1. Бронхіальна астма;
  2. Тривожність (а також панічні атаки);
  3. Пневмонія;
  4. Обструкція дихальних шляхів;
  5. Алергічні реакції;
  6. Постгеморагічна анемія;
  7. Вплив небезпечного рівня чадного газу;
  8. Гостра серцева недостатність;
  9. ТЕЛА;
  10. Колабована легеня;
  11. Діафрагмальна кила.

Якщо людина відчуває задишку більше місяця, такий стан називається хронічною задишкою.

Хронічна задишка може бути наслідком:

  1. Бронхіальна астма;
  2. ХОЗЛ;
  3. Захворювання серця;
  4. Ожиріння;
  5. Інтерстиціальний фіброз легенів.

Деякі додаткові захворювання дихальної системи також можуть спричинити задишку. Це круп, травматичне пошкодження і рак легенів, легенева форма туберкульозу, плеврит, набряк легенів,

Задишка також пов’язана з наступними захворюваннями серця:

  1. Кардіоміопатії;
  2. Аритмії різного генезу;
  3. Хронічна серцева недостатність;
  4. Перикардит.

Забруднювачі навколишнього середовища, такі як хімічні речовини, випаровування, пил та дим, можуть ускладнити стан в осіб із задишкою, або навіть спровокувати її появу.

Люди, які страждають на астму, при експозиції таких алергенів як пилок або цвіль, можуть розвинути типовий напад астми, у тяжких випадках – астматичний статус.

Не всі пацієнти із задишкою мають ХОЗЛ, але 90 % людей із ХОЗЛ в анамнезі мають куріння тютюну, за даними Фонду ХОЗЛ.

Онлайн стаття задишка для лікарів

Задишка: діагностика

1. Клінічна оцінка

Після ретельного збору анамнезу задишки, для оцінки диференціального діагнозу важливим є детальне обстеження хворого.  Диференціальний діагноз задишки включає низку легеневих та серцевих захворювань, а також нервово-м’язові захворювання грудної стінки і тривожність. 

У пацієнта слід запитати, чи пов’язане виникнення задишки із фізичним навантаженням і, якщо так, то якої інтенсивності навантаження її викликає, чи зменшилась його інтенсивність з часом, чи відчув пацієнт динамічні зміни у задишці. Також необхідно дізнатись, що робить пацієнт для зменшення задишки, чи проходить вона у спокої, а також зв’язок із часом доби.

Кількісна оцінка задишки також важлива для оцінки тяжкості та прогнозу основного захворювання.  Оскільки задишка, як і біль, є суб’єктивним симптомом, на неї часто впливає психологічний стан пацієнта.  Незважаючи на це, у більшості пацієнтів існує виражений зв’язок між тяжкістю основного захворювання та скаргою, висловленою пацієнтом.

Хоча жодні фізикальні дані безпосередньо не стосуються скарги на задишку, у пацієнтів може спостерігатися кілька типових ознак.  Хворі на задишку часто дихають прискорено і поверхнево.  Можливо спостерігати залучення в акт дихання допоміжних дихальних м’язів, візуально визначаються надключичні та міжреберні ретракції. 

2. Визначення сатурації кисню

Цей діагностичний метод є важливим (особливо враховуючи сьогоднішню пандемію COVID-19), тому не слід забувати, що у навіть майже безсимптомних осіб може бути насичення крові киснем менше 90%.

3. Рентгенографія грудної клітки

Рентгенографія грудної клітки часто корисна для оцінки пацієнтів із задишкою.  Характерні рентгенологічні ознаки спостерігаються у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, пневмонією та легеневим фіброзом.  Цей метод також може бути корисним для постановки діагнозу в пацієнтів із ХОЗЛ, але не є ані чутливим, ані специфічним для виявлення обструкції повітроносних шляхів.

4. Лабораторні методи

Лабораторна діагностика зазвичай не використовується для виявлення задишки, але може мати велике значення для диференціальної діагностики та кількісної оцінки тяжкості основного розладу.  Спірометрія корисна для виявлення обструктивних та рестриктивних захворювань легенів та грудної стінки.  Життєва ємність та об’єм форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1), отримані за допомогою простої спірометрії, зазвичай добре корелюють із відчуттям задишки у більшості пацієнтів із захворюваннями легенів.  Більш складні та дорогі тести часто непотрібні.  

5. Газовий склад крові

Дослідження газів артеріальної крові, як правило, проводяться у пацієнтів із задишкою, але вони мало корисні для оцінки задишки.  Не існує хорошої кореляції між тяжкістю гіпоксемії та тяжкістю задишки.  Отже, гази артеріальної крові є найбільш корисними для кількісної оцінки тяжкості порушень газообміну у пацієнтів із встановленою легеневою дисфункцією.

Залежно від результатів, отриманих під час анамнезу та фізичного обстеження, лабораторне дослідження серцевої та нервово-м’язової функції може бути корисним для постановки діагнозу.  Іноді пацієнтам потрібні більш складні обстеження, включаючи дозоване фізичне навантаження з вимірюванням газообміну, вимірювання легеневої комплаєнсності та вимірювання сили дихальних м’язів та дихального неврологічного потягу.  Жодне з цих вимірювань насправді не допомагає виявити задишку, але може мати певне значення для з’ясування етіології або кількісної оцінки задишки у пацієнта.

Кількісна оцінка задишки також важлива для оцінки тяжкості та прогнозу основного захворювання.  Задишка може бути обмежуючим симптомом і може бути причиною економічних та соціальних обмежень.  Оскільки задишка, як і біль, є суб’єктивним симптомом, на неї часто впливає душевний стан пацієнта.  Незважаючи на це, у більшості пацієнтів існує дуже хороший зв’язок між тяжкістю основного захворювання та скаргою, висловленою пацієнтом.

Задишка інфографіка

Лікування

Лікування буде залежати від причини проблеми.

Пацієнтам, які мають задишку через фізичне навантаження, скоріше за все допоможе відпочинок і розслаблення.

У випадку, якщо пацієнт має надмірну вагу, можливо порекомендувати модифікацію способу життя, легкі та помірні фізичні вправи для нормалізації ІМТ.

У більш важких випадках необхідна додаткова оксигенація.  Хворі на астму або ХОЗЛ можуть мати з собою інгалятор із бронходилататором, який потрібно використовувати при необхідності.

Якщо задишка пов’язана з астмою, вона зазвичай добре реагує на такі ліки, як інгаляційні бронходилататори (наприклад, бета-адреноміметики) та кортикостероїди.

Коли це пов’язано з інфекцією, такою як бактеріальна пневмонія, антибіотики можуть принести полегшення.

Якщо причиною є патологія, не пов’язана із дихальною системою, необхідно використати додаткові методи діагностики для правильної корекції стану пацієнта і призначення відповідного лікування.

Інші ліки, такі як нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) та препарати проти тривоги, також можуть бути ефективними.

Проблеми з диханням, що виникають при ХОЗЛ, можуть покращитися за допомогою спеціальних дихальних технік, таких як стискання губ і затримка дихання та вправи на зміцнення дихальних м’язів, які пацієнти можуть навчитися робити на програмах легеневої реабілітації.

За даними деяких досліджень, багато людей з задишкою виявляють, що легкий потік прохолодного повітря навколо голови та обличчя допомагає поліпшити їх симптоми.

Джерела

  1. Dyspnea: Causes, diagnosis, and treatment
  2. Dyspnea: Symptoms, Causes, and Treatments
  3. Dyspnea – Clinical Methods – NCBI Bookshelf
Сподобалось? Поділіться з друзями та поставте оцінку.
0 0 голос
Ваша оцінка
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x
Догори