Кокаїновий ніс стаття

Кокаїновий ніс – пережиток минулого чи проблема сучасності

Перфорація носової перегородки або кокаїновий ніс (cocaine nose) – це медичний стан, який виникає при розвитку отвору або щілини в хрящі носової перегородки. Дане пошкодження можна віднести до об’ємного, при якому відсутні усі шари тканин, що формують стінку органа [4].

За даними L.Ohlsen розповсюдженість даної проблеми в популяції становить 1% [5].

Чому саме така назва кокаїновий ніс?

У 1876 році, був відкритий інтраназальний спосіб споживання кокаїну, до цього листя коки лише розжовували, або споживали у вигляді вина, також відомого як «вино Маріані». Довгі роки спостереження призвели до введення в медичну літературу поняття «кокаїновий ніс», що характеризується зміною слизової оболонки аж до некрозу, з подальшим залученням у процес хрящової тканини.У 1910 у літературі описані перші випадки пошкодження носу від кокаїну.

Онлайн школи на платформі DoctorThinking. Навчайтесь зручно разом з нами

Огляд

Кокаїн, як і більшість наркотичних речовин для інтраназального споживання мають судинозвужувальний ефект. При постійному довготривалому використанні кокаїн зменшує васкуляризацію слизових оболонок, призводить до сухості слизової та некротизації ішемізованих тканин. Згідно з морфологічною класифікацією відбувається коагуляційний некроз. Цей тип некрозу характеризується формуванням желатино-подібної субстанції, в якій можна визначити морфологію тканини під мікроскопом. Коагуляція виникає внаслідок денатурації протеїнів.

За локалізацією розрізняють передні та задні перфорації носової перегородки, при чому передні зустрічаються у 92% випадків, задні у 8%. За розмірами розрізняють: малі – до 0,5 см, середні – від 0,5 до 2,0 см та великі – від 0,2 до 4,5 см. За клінічним перебігом розрізняють безсимптомні та з клінічними проявами [2,7].

Локалізація та розмір перфорацій впливають на клінічні прояви захворювання. Чим ближче перфорація до передніх відділів носової перетинки, тим більше ймовірність наявності клінічних симптомів. До основних клінічних проявів «кокаїнового носу» можна віднести: утворення кірок, кровотечі з гіпертрофованої слизової оболонки по краю перфорації, сухість, дискомфорт, відчуття неприємного запаху. При великих розмірах перфорацій з’являється характерна ознака – «свистяче» носове дихання. Оскільки перфорації перегородки носа, особливо передніх відділів, викликають порушення ламінарного току вдихуваного повітря на турбулентний, призводить до погіршення нормального фізіологічного стану війчастого епітелію слизової оболонки носу. При цьому надалі спостерігається метаплазія війчастого епітелію, утворення кірок, висихання слизової оболонки, дегенеративні зміни та приєднання вторинної інфекції. Все це може призвести до хронічного перехондриту, ще більшому некрозу хряща та збільшення перфорації.

Кокаїновий ніс інфографіка

Серед причин виникнення даного захворювання можна виділити наступні:

  • Споживання інтраназальних наркотиків – кокаїн, амфетамін
  • Ятрогенія – виконання підслизової резекції перегородки носа з видаленням більшої частини чотирикутного хряща, ринохірургія у ділянці зовнішнього носа, довготривала трансназальна інтубація, неодноразова кріохірургія судин у зоні Кісельбаха при кровотечах
  • Гематоми носової перегородки, абсцеси перегородки носа, гранулематоз Венгера, хронічний атрофічний риніт
  • Довготривале використання судинозвужувальних крапель
  • Пірсинг носової переділки

Кокаїн – другий у світі найбільш вживаний нелегальний наркотик у світі після канабісу [6]. Його вживають 14-21 млн людей щороку. Через географічну близькість до місць культивування коки найвищі показники вживання кокаїну в Північній Америці (70% світового споживання), на другому місці – Європа (22% світового споживання), на третьому місці – Латинська Америка. В Україні, за даними МОЗ , споживання кокаїну витісняє споживання опіатів. Протягом багатьох століть використовується для стимуляції відчуття ейфорії, маючи при цьому вазоконстриктивну та тромботичну дію на судини. При цьому знижує об’єм місцевого кровотоку та виникає тромбоз артеріол, що призводить до порушення трофічних процесів у товщі хряща [9].

З розвитком технологій, роль оперативних втручань в структурі виникнення перфорацій значно зменшується. За даними в період з 1996-2005 роки хірургічні втручання стали причиною перфорації у 22,1% від загальної кількості виявлених перфорацій носової перегородки. На сьогодні цей показник зменшився до 12,7% від загальної кількості випадків [1,3].

У сучасному світі все більшого значення набуває діє лікарських препаратів на слизову оболонку: деконгестантів, інтраназальних стероїдів.

Серед методів лікування надають перевагу оперативному втручанню, але можливо використовувати такі методи:

Методи лікування

  • Знищення інфекційного агента з подальшим зволоженням слизової, коли перфорація знаходиться на стадії запалення або невротизації лише слизової оболонки розміром до 0,5 см;
  • Використання силіконової кнопки вдень для відновлення ламінарного току повітря. Потребує видалення перд сном;
  • Хірургічне втручання з висіченням некротизованих ділянок та ушиванням ділянки слизової мінімальним натягом та введенням між листками смужки аутохряща;
  • Інтерпозиційний трансплантат з скроневої фасції;
  • Пластика перфорації:
  • Транспозиція лоскутів мукоперехондрію з глибоких відділів перегородки носа, з дна порожнини носа з ушиванням країв перфорації та розміщенням між листками смужки аутохряща. Пластичне заміщення донорської зони на дні порожнини носа шкірою із завушної ділянки;
  • Пластико локутом слизової оболонки з нижньої носової раковини з однієї або двох сторін з живлючою ніжкою на 8 тижнів;
  • Пластика ложкоподібним гінгівобукальним лоскутом із порожнини рота з однієї або двух сторін з одномонентним ушиванням донорської зони. Використання в якості опори перегородки носа ребрового аутохряща, аутохряща вушної раковини або матеріалу алоплант [7].

Література

  1. Cukurova I., Cetinkaya E.A., Mergan G.C., Demirhan E., Gumussoy M. Retrospective analysis of 697 septoplasty surgery cases: packing versus trans-septal suturing method. Acta Otorhinolaryngol Ital. 2012;32(2):111-114.
  2. Diamantopoulos II, Jones N.S. The investigation of nasal septal perforations and ulcers. J Laryngol Otol. 2001;115(7):541-544. doi:10.1258/0022215011908441.
  3. Dosen L.K., Haye R. Nasal septal perforation 1981-2005: Changes in etiology, gender and size. BMC Ear Nose Throat Disord. 2007;7:1. doi:10.1186/1472-6815-7-1.
  4. Lanier B., Kai G., Marple B., Wall G.W. Pathophysiology and progression of nasal septal perforation. Ann Allergy Asthma Immunol. 2007;99(6):473-480. doi:10.1016/S1081-1206(10)60373-0.
  5. Ohlsén L. Closure of nasal septal perforation with a cutaneous flap and a perichondrocutaneous graft. Ann Plastic Surg. 1988;21(3):276-288. doi:10.1097/00000637-198809000-00017.
  6. The Matrix Knowledge Group. The illicit drug trade in the United Kingdom. — 2017.
  7. Молоков К.В. К вопросу о пластике перфорации перегородки носа. Вестник оториноларингологии. 2006;(5 прил):248-249.
  8. Молоков К. В. Пластика перфорации носовой перегородки — необходимость, возможности и эффективность. Ринология. 2016;24(1): 16-18. DOI:10.17116/rosrino201624116-18.
  9. Туровский А.Б., Чумаков П.Л. Перфорация перегородки носа: вопросы этиологии, патогенеза и лечения. Вестник оториноларингологии. 2009;(1):54-57.

Залишити коментар

Догори