Гострий середній отит стаття

Гострий середній отит

Гострий середній отит – це гостре (тривалість до трьох місяців) запалення порожнини середнього вуха. Він, як правило, є ускладненням запального ураження євстахієвої трубки, яке часто виникає під час вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів.

Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis – найпоширеніші бактерії, які викликають гострий середній отит. 

Віруси, що викликають ураження верхніх дихальних шляхів, відіграють важливу роль у патогенезі гострого середнього отиту, викликаючи запалення носоглотки, зміни адгезивних властивостей бактерій та сприяючи колонізації та дисфункції євстахієвої труби. Євстахієва труба – природний бар’єр, який запобігає проникненню колонізуючих бактерій з носоглотки в порожнину середнього вуха.  Маленькі діти сприйнятливі до отиту не тільки через незрілість системного імунітету, а й через відсутність цієї функції труби через анатомічні особливості.

Вірус грипу A, коронавірус NL63 та респіраторно-синцитіальний вірус (RSV) збільшують ймовірність адгезії бактерій до епітеліальних клітин.  Показано, що вірус грипу А також сприяє колонізації носоглотки S. pneumoniae. Іншими поширеними етіологічними чинниками вірусної природи є аденовіруси, ентеровіруси, бокавірус людини 1 типу, метапневмовірус людини, віруси парагрипу та риновіруси.

Віруси змінюють імунні функції господаря та перешкоджають нормальній активності антибіотиків, а також змінюють властивість слизової і зменшують нормальний мукоциліарний кліренс епітеліальних клітин, зменшуючи вироблення бактерицидних речовин у носоглотці, слухових трубах і порожнині середнього вуха, а отже, збільшуючи бактеріальну патогенність. Мукоциліарні зміни у слухових трубах призводять до їхньої дисфункції та / або обструкції та створенню негативного тиску в порожнині середнього вуха, що виникає частіше і перебігає важче у дітей раннього віку. Цей негативний тиск на середнє вухо полегшує потрапляння як патогенних бактерій, так і вірусів в порожнину середнього вуха, викликаючи його запалення.

Знання про важливість вірусів у розвитку гострого середнього отиту є клінічно дуже важливим. Оскільки респіраторні віруси зазвичай “співпрацюють” із бактеріями середнього вуха, гострий середній отит часто не є чисто бактеріальним захворюванням

Гострий середній отит є також однією із частих причин звернення батьків, які своєчасно звертають увагу на скарги дітей.  Згідно зі статистикою, приблизно 80% дітей мають хоча б один епізод гострого середнього отиту, а від 80% до 90% мають принаймні один епізод середнього отиту із утворенням ексудату до початку шкільного віку.

Інфографіка гострий середній отит - основні симптоми, провокуючі фактори, діагностика

Гострий середній отит: чинники ризику

  1. Дитячий вік;
  2. Аномалії розвитку кісток лицевого відділу черепа;
  3. Вплив респіраторних подразників;
  4. Сімейний анамнез рецидивуючого гострого отиту;
  5. Гастроезофагеальний рефлюкс;
  6. Імунодефіцит;
  7. Відсутність грудного вигодовування;
  8. Використання соски;
  9. Інфекції верхніх дихальних шляхів;
  10. Хронічний синусит;
  11. Куріння цигарок;
  12. Дисфункція євстахієвої труби.

Онлайн школа по ринології на платформі DoctorThinking

Способи діагностики гострого середнього отиту

1. Клінічні дані

Для гострого середнього отиту характерні основні та додаткові симптоми, яких іноді може бути недостатньо для 100-відсоткової точності діагнозу, але які неодмінно слід брати до уваги, щоб не пропустити гострий середній отит і не допустити розвитку ускладнень.

1) Основні симптоми: у дорослих і дітей старшого віку це біль у вусі, що має спонтанний характер (у немовлят, які не можуть зрозуміло висловити скарги, це голосний тривалий плач, дратівливість, безсоння, небажання їсти) і вушні виділення (оторея) або лихоманка;

 2) Додаткові симптоми: ринорея, кашель, діарея або блювання.

2. Лабораторні дані

Загальний аналіз крові

Характерні неспецифічні зміни (підвищення ШОЕ, лейкоцитарний зсув вліво).

3. Інструментальні дані

 1) Звичайна отоскопія: яскраво-червона барабанна перетинка (або жовтуватого кольору, якщо перетинці загрожує розрив) і наявність гною, або із видимим виділенням його назовні (дренаж у вушному каналі, якщо барабанна перетинка розривається), або із локалізацією в порожнині вуха (непрозора або опуклі барабанна перетинка).  Поєднання цих ознак з болем у вусі або лихоманкою підтверджує діагноз гострого середнього отиту.

Отоскопічна картина барабанної перетинки при гострому середньому отиті
Отоскопічна картина барабанної перетинки при гострому середньому отиті

2. Пневматична отоскопія

Пневматична отоскопія дозволяє оцінити контур барабанної перетинки, її колір, прозорість і рухливість.  Нормальна барабана перетинка напівпрозора, перламутрово-сіра і має вигляд шліфуваного скла. 

Отоскопічна картина нормальної барабанної перетинки
Отоскопічна картина нормальної барабанної перетинки

Точна діагностика гострого середнього отиту у немовлят та маленьких дітей може бути складною.  Симптоми можуть бути легкими або проявлятись разом із ознаками запалення верхніх дихальних шляхів.  Барабанна перетинка може бути затемнена і тонкі зміни її бути важко помітити.  Додатковими факторами, що ускладнюють діагностику, можуть бути відсутність адекватної комунікації з дитиною;  менш оптимальне діагностичне обладнання, включаючи відсутність пневматичної лампочки;  неадекватні інструменти для очищення секрету церумінозних залоз з зовнішнього слухового проходу.

Примітка:

Наступні отоскопічні результати є недостатніми для постановки діагнозу гострого середнього отиту:

  • Червоне забарвлення барабанної перетинки, за відсутності ознак її опуклості або загрози чи здійсненої перфорації, може свідчити про вірусний отит в умовах інфекції верхніх дихальних шляхів або може бути наслідком тривалого плачу у дітей або гіпертермії;
  • Наявність повітряних бульбашок або рідини за неушкодженою барабанною перетинкою, за відсутності ознак та симптомів гострої інфекції, свідчить про ексудативний отит.
Визначення фактори ризику симптоми ведення пацієнтів гострий середній отит

Гострий середній отит: ведення пацієнтів

  1. Оскільки причиною гострого середнього отиту можуть бути віруси, антибіотики не завжди є препаратами вибору. Якщо стан хворого середньої тяжкості, можливе симптоматичне ведення (рясне питво, жарознижуючі за потреби тощо) із ретельним контролем стану.
  2. Слід розглянути призначення антибіотиків тим, хто має високий ризик ускладнень через значне супутнє ураження серця, легенів, нирок, печінки або нервово-м’язової системи, або імуноскомпрометованим особам. Пацієнтам, у яких симптоми тривають чотири дні і більше і не покращуються, рекомендоване також призначення антибіотиків. Антибіотики слід призначати при двосторонньому або односторонньому гострому середньому отиті  дорослим і дітям у віці від 6 місяців із вираженими симптомами (помірна або важка оталгія або оталгія протягом 48 годин і довше або температура 39 ° С і вище.
  3. На основі спільного прийняття рішень з батьками односторонній гострий середній отит із невираженими клінічними проявами у дорослих і дітей віком від 6 до 23 місяців або старше може лікуватись або антибіотиками, або ретельним спостереженням без антибіотиків, якщо стан хворого не погіршиться або  не покращується протягом 48-72 годин після появи симптомів. Амоксицилін – це антибіотик вибору, якщо пацієнт не отримував його протягом попередніх 30 днів, має одночасно гнійний кон’юнктивіт або не має алергії на пеніциліни;  у цих випадках клініцисти повинні призначити антибіотик з додатковим покриттям β-лактамази.
  4. У хворих із рецидивуючим отитом може бути показана тимпаностомія, але не профілактичні антибіотики для зменшення частоти епізодів отитом.
  5. Клініки повинні рекомендувати всім дітям і дорослим пневмококову кон’юговану вакцину та щорічну вакцину проти грипу згідно з оновленими графіками.
  6. Анальгетики рекомендуються при симптомах болю у вусі, лихоманці та дратівливості. Вони особливо важливі перед сном, оскільки порушений сон є одним із найпоширеніших симптомів, що спонукають батьків до звернення за допомогою. Ібупрофен та ацетамінофен виявили свою ефективність, але ібупрофен є кращим, враховуючи його більшу тривалість дії та меншу токсичність.  Аналогічні анальгетики, такі як бензокаїн, також можуть бути корисними.
  7. Пероральні цефалоспорини, такі як цефуроксим, можуть бути рекомендовані особам, які мають алергію на пеніциліни.
  8. Внутрішньом’язовий або внутрішньовенний цефтріаксон (Роцефін) слід залишити в якості резерву при неефективності лікування або при підозрі на серйозну коморбідну бактеріальну інфекцію.
  9. Досить частим для дітей явищем є самостійне виліковування (переважно у випадку вірусної етіології) від гострих середніх отитів.
  10. Що дійсно не слід робити при гострих середніх отитах, так захоплюватись місцевою терапією різними компресами, «зігріванням» вуха та іншими бездоказовими методами, адже так можна не лише марно витратити гроші, але й нашкодити дитині. Причиною недоцільності місцевого застосування лікарських засобів є дуже мала проникність для них непошкодженої барабанної перетинки.
  11. Не рекомендоване призначення назальних деконгестантів, антигістамінних (особливо за відсутності показів), настоянки ехінацеї та інших «імуностимулюючих» засобів.

Що слід робити для запобігання рецидиву гострих середніх отитів?

  1. Перевірте наявність недіагностованої алергії, що призводить до хронічної ринореї;
  2. Усуньте надмірне використання сосок;
  3. Усунення впливу пасивного диму;
  4. Своєчасна вакцинація від грипу та пневмококової інфекції.

Онлайн школа по ринології на платформі DoctorThinking

Джерела

  1. Otitis Media: Diagnosis and Treatment – American Family Physician
  2. Updated Guidelines for the Management of Acute Otitis Media… : The Pediatric Infectious Disease Journal
  3. Acute Otitis Media Guidelines: Guidelines Summary
  4. The Diagnosis and Management of Acute Otitis Media
  5. Otitis Media – Clinical Practice Guideline — Clinical Recommendation
  6. Acute otitis media (AOM) – Clinical guidelines
  7. Viral–Bacterial Interactions in Acute Otitis Media
  8. Importance of Viruses in Acute Otitis Media

2 думки про “Гострий середній отит”

    1. Михайло, тому що вони, якщо й сприятимуть полегшенню стану, то ненадовго, ефект не доведений, дія етіотропна і патогенетична відсутня, а комбіновані Н1 блокатори з деконгестантами ще й дітям протипоказані.

Коментарі закриті.

Догори